Життя Ади Лавлейс

                                                    

У 1835 році Ада вийшла заміж за лорда Кінга, який був старший за неї на 10 років. Згодом лорд отримав посаду Лавлейс. Чоловік не був проти її наукової діяльності та дружби з Чарльзом Беббіджем. Останній бачив у ній свою дочку, а її математичні здібності вражали вченого. У 1836 році у подружжя Лавлейс з’явився син, через 2 роки – донька, і, нарешті, в 1839 році народився ще один син. Після народження третьої дитини, Ада попросили Беббіджа підшукати їй посаду вчителя математики. А в 1841 році вона захопилася вивченням машини вченого, також захопившись ідеєю її втілення в життя. Двоє великих математиків свого часу почали співпрацювати один з одним, що дало бажаний результат. У 1842 році було опубліковано статтю Менабреа. Ада стала її перекладати. Кожен переведений абзац вона відправляла Беббіджу, він робив свої зауваження і відсилав назад. Переклад графиня закінчила 6 липня 1843 року. Центральне місце її роботи – складання системи обчислення чисел Бернуллі. У своїх коментарях до статті вона привела перші в світі три обчислювальні програми, які вона склала для пристрою Беббіджа. Найпростішою з них була програма для вирішення двох алгебраїчних лінійних рівнянь з невідомими. Друга система обчислювала значення тригонометричної функції. Лавлейс для неї ввела фундаментальну конструкцію структурного програмування – цикл. Третя її програма призначалася для обчислення чисел Бернуллі з використанням рекурентних вкладених циклів.